Українська футбольна онлайн-академія

 

Реквієм ефекту чужого поля

Ефект чужого поля – поняття, яке в'їлося у свідомість кожного вболівальника та футбольного фахівця настільки сильно, що позначилося навіть у міжнародних нормативних документах. Мається на увазі те, що гол, забитий на чужому полі, має більшу вагу, ніж гол, забитий у «рідних стінах».

Чому переважна більшість команд, при грі на виїзді, вирішує головне завдання – не пропустити, а вдома – забити якнайбільше м'ячів? Можливо, це записано у якихось правилах? Чому у себе вдома треба атакувати, а в гостях захищатись?

Трибуни? Ах, так… Оле-оле-оле… Багатоголосність і багатозвучність трибун чарівним чином паралізують волю гостей, змушуючи останніх у страху притискатися до своїх воріт.

Футбольним вченим та фахівцям настав час писати дисертацію на тему: «Шум стадіону – могильник психологічної стійкості гостей». Тільки ось невдача – не завжди трибуни допомагають. Винятки лише підтверджують правила?

Важко не погодитись. Але винятки, як не дивно, схожі один на одного, як близнюки. Справа в тому, що гості, які створюють ці винятки, мають високі ігрові кондиції.

Добре підготовлені команди, в гостях, чомусь, «забувають» оборонятися або мають нахабство вражати ворота господарів за допомогою блискавичних контратак, замість тупо грати на відбій. Що, знущаюся, так?

Частково. Знаєте, чому це роблю? Бо мені не подобається, коли з мене роблять «лоха», розповідаючи, як важко грати в гостях. Щоб не бути голослівним, наведу кілька прикладів.

Перший приклад. Збірна СРСР з хокею летить до Канади для участі у поєдинку століття: усі зірки Канади проти збірної СРСР. Три доби канадські фахівці не спали, нескінченно перетасовуючи колоду кандидатів на матч із «російськими».

У результаті їх спіткала невдача – збірна СРСР розгромила команду зірок Канади з рахунком 8:1! Такого успіху збірна СРСР досягла, незважаючи на те, що:

- грали в гостях, за шаленої підтримки господарів трибунами;

- Майданчик був менших розмірів;

- якість льоду була іншою (висока жорсткість);

- підсуджування господарям майданчика, з боку суддів, що впадає у вічі навіть дилетанту;

І при цьому, розгромний рахунок! Як таке можливо? Фантастичність результату посилювалася тим, що технічний рівень, ігрові кондиції протиборчих сторін загалом були приблизно на однаковому рівні.

Тоді в чому причина такого розгрому? Все дуже просто. Дух радянської збірної пройшовся безжальним котком по амбіціям та самовпевненістю канадських «профі». А тепер дайте відповідь на запитання.

Чи могли виграти «росіяни», якби вирішували традиційно виїзне завдання – не пропустити? Цей приклад дещо нестандартний. Він показує, що вигравати на чужому полі можна не тільки за рахунок переваги в ігрових кондиціях, а й за рахунок духовної мобілізації.

Головна ж ідея цієї статті – показати, що жодні трибуни, жодне суддівство, жодна різниця в геометрії полів не допоможе господарям, якщо рівень технічної майстерності гостей у поєднанні з високими духовними кондиціями істотно вищий. Чи допоможуть десятикласникові Петрову рідні стіни школи, якщо він у рингу зустрінеться з Тайсоном чи Кличком? Відповідь очевидна. Другий приклад.

Київські динамівці впевнено обіграли вдома «Барсу» з рахунком 3:0. Здавалося б, що на них чекає в гостях шквал атак ураженого елітного клубу. У такій ситуації необхідно зробити все, щоб утримати переможний рахунок, зробити все, щоб не пропустити, а якщо й пропустити, то не більше як два м'ячі.

Якби динамівці думали саме так, то результат матчу-відповіді міг би виявитися плачевним. Але кияни, навіть у думках, не допускали відсиджуватися в обороні. Результат матчу-відповіді відомий усім - 0:4!

"Барса" у себе вдома була розгромлена!

А як же шквал атак? Їх не було! Точніше було стільки, скільки допустили гості. Це непрямий доказ того, що золота тактична схема... втім цьому присвячена окрема книга.

Наприкінці матчу-відповіді, вболівальники господарів поля стоячи аплодували киянам, дякуючи за чудову гру. Третій приклад. 1967 рік.

Мер міста Відня звернувся до головного тренера збірної СРСР з хокею з пропозицією зіграти товариський матч: збірна міста Відня – збірна СРСР. Тарасов погодився, але з умовою – у воротах австрійців стоятиме найкращий воротар тогочасного хокейного світу, Віктор Коноваленко, інакше, мовляв, матч буде зовсім нецікавим.

Після цього матчу Коноваленко став національним героєм Австрії. У воротах він творив дива, втративши за матч три кілограми. Віктор рятував свої ворота багато десятків разів. Результат матчу – 1:26! Від тризначного рахунку господарів урятував радянський воротар.

Австрійцям допомогли рідні мури?

Четвертий приклад. Динамівці Тбілісі, граючи в гостях, у півфіналі Кубка Кубків із голландським «Ейндховеном», забили два голи, які судді не зарахували. Судді «вбачали» становище поза грою, якого в обох випадках не було.

Але руки ніхто не збирався опускати. Грузини виграли цей матч із рахунком 4:2! Чотири забиті м'ячі на чужому полі плюс два незараховані! І це у півфіналі Кубка кубків! Подібних прикладів можна наводити багато.

Думаю, що моя думка зрозуміла всім. Ефект чужого поля проявляється лише тоді, коли з індивідуальною майстерністю, із психологічною стійкістю у команди проблеми. Говорячи простими словами, ефект чужого поля – хвороба слабаків.

Для добре підготовленої команди немає більшого кайфу, ніж грати на виїзді. Господарі йдуть уперед, надаючи супернику можливість продемонструвати вболівальникам усе своє вміння грати на контратаках.

Якщо ж господарі, з перших хвилин матчу, віддають ініціативу, притискаючись до своїх воріт (просто бояться Вашу команду), то грати в цьому варіанті анітрохи не гірше, ніж на контратаках. Багатоешелонована оборона?

Це відмазка журналістів, а іноді й тренерів, команда яких не спроможна результативно атакувати. За рахунок володіння серединою поля, можна досягти результату, цілком успішно обстрілюючи ворота суперника із середньої дистанції.

Це у найгіршому, для Вашої команди, варіанті. Ефект чужого поля – одне із найпопулярніших виправдань. Між ефектом чужого поля та майстерністю існує стійкий і безальтернативний зворотньо пропорційний зв'язок – чим вище майстерність, тим менше проявляється ефект чужого поля. І навпаки.

На жаль чи на щастя, але практика підтверджує таку залежність. Якщо не вірите, то спробуйте попрацювати зі статистикою, і впевнений, що переконаєтеся в правильності авторського висновку.