Легіонер
Ця стаття присвячена головній дійовій особі сучасного футболу, його величності, легіонеру. Мені ця тема нецікава.
Нецікава тому, що за роки роздумів зумів вирахувати справжню ціну футбольним найманцям. Якщо дивитися на легіонера крізь призму створення Майстер-команди, то участь такого гравця в такій команді неможлива, ні практично, ні тим більше теоретично з багатьох причин.
Хочу відразу обмовитися. Легіонери це не монстри і не слуги Диявола.
Багато хто з них сумлінно грає в командах тих клубів, які їх купили. Причому грають не один рік. Здавалося б, які можуть бути претензії до них?
Абсолютно жодних. Легіонери – це суть, це тіло, це фундамент трансфертного футболу. Сучасний футбол просто немислимий без легіонерів. То чим же легіонер не догодив автору цієї статті?
Справа в тому, що легіонер існує та процвітає у форматі трансфертного футболу. Майстер-команда жодного відношення до трансферного футболу не має, за винятком двох варіантів.
Перший – народження Майстер-команди найближчим часом, тобто за доби трансфертного футболу. Другий – наслідок першого – продаж гравців іншим клубам. На цьому спільність того футболу, на ідеологічному фундаменті якого буде створена Майстер-команда та трансфертного футболу закінчується.
Майстер-команда для сучасного футболу – це стороннє тіло. Але цій команді судилося народитися в його надрах. Сумніваєтесь? Це всесвітній закон. Все нове починається і народжується в надрах старого, що відживає свій вік.
Емблема теософського суспільства, заснованого Е.П.Блаватскою, де змія, зображена як кільце, закушує власний хвіст – блискуча ілюстрація того, що сказав і хочу сказати.
Подивіться на рогоз чи очерет, що росте у водоймі. Навесні, коли ще стоять мертві та гнилі стебла рослин, між ними прориваються догори молоді пагони.
Задовго до загибелі Лемурії, у надрах цивілізації лемурійців, з'явилися перші представники нової цивілізації атлантів. Задовго до загибелі Атлантиди в надрах цивілізації атлантів з'явилися перші представники нової цивілізації арійців – нашої цивілізації.
Задовго до загибелі Європи в надрах нашої цивілізації з'явилися перші представники шостої цивілізації. Це діти «індиго», «сонцеїди» (ці люди не п'ють рідин і не вживають їжу взагалі – харчуються праною), яких зараз на Землі десятки тисяч.
Футбол не є винятком. Саме зараз, у надрах трансфертного футболу, що відживає своє, можливо останнє століття, з'являються перші паростки майбутнього футболу.
Так, цих паростків не видно. Згоден. Проте особисто знайомий з кількома людьми, які мають власні проекти, несумісні з ідеологією трансфертного футболу.
Отже, місце існування легіонера – трансфертний футбол. Хай вибачать мені легіонери, але, у футбольному сенсі, всі вони – бомжі. Вони не мають певного місця проживання. Я не дарма відзначив цей момент.
З легіонерами створити команду, яка протягом, щонайменше, п'яти років награвала зв'язки, тактичні малюнки, взаєморозуміння на полі, неможливо. Сьогодні легіонер тут, а завтра придбав вигідніший контракт, з усіма витікаючими.
Головна рушійна сила у прийнятті того чи іншого рішення у легіонера – гроші. А у кого вони не головна рушійна сила? - запитаєте ви. Повірте, не у всіх.
Є легіонери за покликанням, а є й за потребою. Наприклад.
Іванова виховала футбольна школа клубу "Салют". Він з дитинства мріяв не лише грати у футбол, але їздити дорогими машинами, їсти в дорогих ресторанах тощо.
На жаль, господарі команди цією радістю забезпечити його не можуть. Що робить Іванов? Все, щоб сподобатися селекціонерам та потрапити до дорогого клубу. Хіба таких немає?
Якщо Іванов потрапив у команду, де багато платять, а є ще команди, де платять удвічі більше, то наш герой робитиме все можливе, аби потрапити до клубу. Очевидно, що легіонери, як і саме життя, складається з півтонів.
Вони не білі та не чорні. Я говорю про легіонерів, яких статистична більшість – про тих, кого не хвилюють долі клубів, а хвилює, насамперед, власна доля та власні заробітки.
Легендарному баскетболісту, «його повітряності», Майклу Джордану запропонували зарплату 90 мільйонів доларів на рік. Великий баскетболіст відмовився, мотивувавши свою відмову тим, що 30 мільйонів на рік йому цілком достатньо, і що з рідного клубу він нікуди не піде.
А Шевченко з «Мілану» пішов. І це незважаючи на те, що половина Італії носила його на руках, а прем'єр-міністр країни став його хрещеним. Преса писала про те, що головна причина переходу – великі гроші. Не аналізуватиму те, чого не знаю, та й не моя ця справа.
Просто показав те, що легіонери бувають різні. А тепер давайте чітко визначимося із поставленим завданням. Є мета – створити команду, яка б очолила світовий рейтинговий список і не віддавала б нікому першості протягом десятиліть.
Не витрачатимемо час, і говоритимемо про фантастичність, абсурдність, нереальність поставленої мети. Ціль поставлена. А тепер одне з головних питань: чи можлива участь у такій команді легіонерів?
Ціль цієї статті – показати, що це неможливо, ні практично, ні теоретично. Ви знаєте, шановний читачу, ловлю себе на думці, що все взаємопов'язане.
Якщо зараз почну по-справжньому, обґрунтовувати свою думку про неможливість робити ставку на легіонерів, то ризикну перетворити цю статтю на багатотомну працю. Складність якраз і полягає в тому, щоб кількома реченнями обґрунтувати свою думку.
У моєму варіанті, зробити це практично неможливо, але все ж таки спробую. Основа команди, її фундамент – духовна єдність, основа високих командних кондицій – багаторічне спільне тренування. А тепер дайте відповідь на прості запитання.
Чи можна із легіонером розраховувати на багаторічні тренування? Якщо команда складається з легіонерів чи навіть її частина, то чи можна говорити про духовну єдність, основи якої закладаються ще в дитинстві?
Відповідь очевидна на обидва питання – ні!
Якщо хочете розвеселити свого ближнього, то розкажіть йому про футбольний патріотизм середньостатистичного легіонера. Змістом цієї статті я нікого не хотів образити. Знаю, що «золотий тілець» не для всіх легіонерів є Богом.
Але я не говорю про окремі випадки, а показую існуючі тенденції, підтверджені статистикою. Головна зброя легіонера – його талант. Іншої зброї в нього немає, за рідкісними винятками.
Обґрунтувати це не зможу – для цього потрібні десятки сторінок.
Майстер-команда ж буде створена на майстерності. Майстерність — це її головний козир. А якщо так, то про легіонерів можна забути. Кожен герой гарний свого часу.
Немає коментарів:
Дописати коментар