Українська футбольна онлайн-академія

 

Чи можливий Шаолінь у футболі?

Для тих, хто не зрозумів, що таке «Шаолінь», скажу кілька вступних слів. Шаолінь – знаменитий монастир, розташований у центрі Китаю. Задля справедливості, треба сказати, що подібних монастирів у Китаї кілька.

Крім того, «філії» є і в Японії, і в Кореї, і у В'єтнамі. Це монастир, де бойове мистецтво та духовний розвиток були на дуже високому рівні. Шаолінь здобув собі світову славу та популярність.

У 1928 році, після штурму цього монастиря військами, він перестав існувати на півстоліття. Після пожежі залишилось кілька напівзруйнованих павільйонів. 1970 року уряд Китаю вирішив відновити монастир Шаолінь, як туристичний центр.

До нього потягнулося багато паломників і тих, хто був готовий віддати життя за відродження колишньої слави монастиря. Слово Шаолінь - символ. Символ гармонії душі і тіла, символ торжества добра і справедливості, символ досягнення мети через щоденну виснажливу працю, символ високої духовності.

Монастир Шаолінь асоціюється у нас не з бойовим ремеслом, а з бойовим мистецтвом. В одній зі своїх мініатюр Хазанов сказав, що, за почуттям гумору, євреям рівних немає. Він сказав приблизно так: «Першими йдуть євреї, потім довго нікого немає, потім росіяни, французи і всі інші».

За аналогією можна сказати так: «Що стосується рівня бойових мистецтв, то спочатку йде Шаолінь, потім довго нікого немає, а потім уже рівень чемпіонатів світу, Європи і т.д.». Сподіваюся, що пояснив зрозуміло тим, хто не знав. Пропоную відповісти на запитання.

Чи є Шаолінь у футболі? Моя відповідь ні. Якщо є такий футбольний монастир, то мають бути й ченці. А ось їх щось не видно. Внутрішній погляд мимоволі прямує у бік Бразилії. Але з великою натяжкою.

Бразильці виграють не кожен чемпіонат світу. Щодо моєї думки з приводу можливого існування футбольного Шаоліня, то з упевненістю заявляю: футбольного монастиря, подібного до Шаоліня не було, немає і, на жаль, ще не скоро з'явиться. Хотілося б помилитись.

Якби мої ідеї знайшли фінансову підтримку, то першу цеглу в фундамент футбольного Шаоліня було б закладено вже завтра.

Знову повертаюся до головного питання: чи можливий Шаолінь у футболі?

Не просто можливий, а й вкрай необхідний. Футбольна спільнота має мати орієнтири. Такі орієнтири може надати лише футбольний Шаолінь – спортивна база, де індивідуальна майстерність футболістів буде на недосяжному для сучасного футболу рівні.

На такому ж високому рівні перебуватиме у мешканців футбольного Шаоліня і духовність, і моральність. Уявімо, що такий футбольний Шаолінь реально існує. Його мешканці – люди, котрі своє життя присвятили футболу.

Це люди, які всі спокуси споживчої цивілізації розміняли на щастя оволодіння найвищим мистецтвом – футбольною майстерністю. Футбольний монастир це не будівля для проживання із прилеглим футбольним полем. Це цілий комплекс споруд із фінансово ємною начинкою. Наприклад.

Крім літнього та зимового футбольних полів, у команди має бути щонайменше три криті майданчики зі стаціонарно встановленим спецобладнанням. Докладно описувати інфраструктуру не буду. У кожного з Вас, шановний Читачу, достатньо фантазії, щоб уявити свій варіант футбольної обителі.

Загальновідомі фізики, математики, музиканти, художники, винахідники тощо, не займаються своєю улюбленою справою лише тоді, коли сплять. А футболісти? В одній із столичних газет описується вояж відомого футболіста, більш ніж відомої української команди в нічний клуб, одразу після матчу.

Стаття рясніє фотографіями футболіста в суспільстві дівчат відомої поведінки. Вражає навіть не те, що цей із дозволу сказати футболіст публічно порушує спортивний режим. Вражає повна байдужість до цього факту з боку керівництва команди.

Цей факт навіть коментувати не хочеться. Не хочеться тому, що не вкладається у голові. Це за межею мого розуміння. І все ж хочу сказати про те, що є футболісти, які, подібно фізикам, лірикам, винахідникам, віддали б всього себе без залишку футболу.

Але формат клубного гуртожитку, формат тренувального процесу перемелює такі бажання до знеособленого місива контрактних обов'язків. Створення футбольного Шаоліня означає те, що інтереси Наставника команди та її господаря зійшлися в одній точці та в один час.

Такому футбольному клубу можна буде лише позаздрити. Тільки у форматі футбольного Шаоліня можна реалізувати своє бажання, присвятити себе футболу без решти. Але мало побудувати інфраструктуру футбольного монастиря. Головне – побудувати Шаолінь у своїй душі.

А це значно складніше завдання. Коли я дізнався про те, що тренерська робота з найменшими дітьми – доля тренерів із найнижчою кваліфікацією, то не знав – плакати мені чи сміятися. Душа моя точно плакала.

Адже фундамент Шаоліня в душі дитини закладається саме дитячим тренером (поняття «дитячий тренер» – абсурд, про який тут не говоритимемо). Я не маю жодних сумнівів у тому, що дитячий футбольний тренер це найвища, не вища, а найвища тренерська кваліфікація.

Втім, це вже інша пісня. То чи можливий Шаолінь у футболі? Не просто можливий, не просто необхідний. Це хоч і далеке, але безальтернативне майбутнє світового футболу. Футбольний Шаолінь – те місце, де захоплення подолання чергового ступеня майстерності в сто разів перевищує радість отримання чергового гонорару.

Можливості футболу у такому форматі практично безмежні. Це те місце, де первинність духовного вбирається з молоком матері, де кожен знає, що досягнення мети можливе лише через щоденну копітку працю, а не участь в елітних тусовках, рекламних компаніях та інших видах тренувального процесу.

На жаль, тенденції розвитку сучасного футболу такі, що озвучені у цій статті думки та ідеї здаються недосяжною утопією.

Але, рано чи пізно, футбольний світ зійде з матеріалістичного шляху, що призвів у сучасне бездоріжжя, і поверне в потрібному напрямку – туди, де панує духовний початок.