Бразильці відпочивають!(відбір футболістів)
Дуже шкода, що більшість людей дивляться на Біблію як на книгу релігійних фанатиків. А тим часом, ця книга є невичерпним джерелом мудрості, як на мене.
Фраза «не сотвори кумира» має два рівні розуміння. Перший вказує на те, що Бог один і єдиний, на те, що не можна створювати хибних Богів.
Другий рівень розуміння розкриває глибинний та масштабний зміст цієї фрази. Створюючи собі кумира, авторитету, ми мимоволі применшуємо власний потенціал, власні можливості та здібності, нескінченну міць яких заклав у нас Творець. Чи правильно це?
Звісно ж, ні. На жаль, але в цьому світі кумири створюються повсюдно, з приводу та без приводу. Футбол не є винятком.
Іноді кумири створюються навмисно, щоб виправдати свою недбалість і злидні. Ми нічим не гірші за бразильців, іспанців, італійців!
Уболівальники та футбольні фахівці всього світу з благоговінням розповідають про золоті бразильські пляжі. Говорять про них так, ніби кажуть про футбольну Шамбалу. Багато хто вважає, що у бразильців техніка гри у футбол близька до досконалості.
А скажіть мені на милість, чим гірше чарівників м'яча з цих пляжів хлопчаки з київських, львівських чи чернігівських дворів? Чим? Можливо, у структурі ДНК бразильців є особливий футбольний ген – Божий дар, недоступний іншим?
Чому, у такому разі, збірна Бразилії програла збірній Франції у фіналі одного із чемпіонатів світу? Та хіба Франції?
Цілком очевидно, що на звеличення інших штовхає власний комплекс неповноцінності. Я вже писав про те, що зі мною в одному класі вчився худенький хлопчина - Мишко Генін, силі удару якого міг би позаздрити сам Роберто Карлос.
У моєму дворі дива дриблінгу демонстрував Вітька Чуб, царство йому небесне. М'яч у нього можна було відібрати лише одним способом – збити з ніг.
І коли, на наших очах, із чергового футболіста, ЗМІ робили футбольну ікону, у нас, у завсідників дворового футбольного майданчика, це викликало посмішку. Ми добре знали ціну тієї чи іншої «коронації».
Багатогодинні щоденні тренування та ігри дозволяли тверезо оцінювати чергове звеличення. Можна було б розповісти не про один десяток ситуацій на футбольному полі, які вирішилися «чудовим» чином завдяки завзятим щоденним тренуванням. Але робити цього не буду, оскільки це, як мінімум, нескромно.
Скажу тільки те, що велич футбольної Європи це не захмарні висоти футбольної майстерності, а рівень гри, що цілком досягається. Необхідно лише знати, як і скільки тренуватись. Але, найголовніше, необхідне бажання.
Анатолій Тарасов неодноразово змушував ціпеніти всю хокейну Канаду, розриваючи на шматки збірну зірок родоначальників хокею. Невже таке не можна зробити у футболі?
Невже не можна збити пиху з бразильців, іспанців, англійців та інших представників футбольної богеми? Можна! Ще як можна! І треба!
А золоті бразильські пляжі нам без потреби. Наші двори кишать футбольними геніями. Потрібно лише захотіти їх побачити та навчитися робити з них справжніх футбольних Майстрів.

Немає коментарів:
Дописати коментар