Українська футбольна онлайн-академія

 

                            Футбольний тренер з 2150 року

Так склалося, що протягом багатьох десятиліть, можна навіть сміливо сказати, з моменту народження футболу, футбольними тренерами ставали практично завжди футболісти, які закінчували свою кар'єру, як гравці. Так було і так ще дуже довго буде.

Якщо навіть уявити таку фантасмагоричну для багатьох картину, ніби ваш покірний слуга досяг бажаного, реалізував та матеріалізував свої ідеї та задуми, то й у цьому випадку традиційний процес підготовки футбольних тренерів залишиться незмінним ще не на одне десятиліття. Чому?

Футбол зі своєю тотальною популярністю, потужною міжнародною інфраструктурою, величезними фінансовими потоками є настільки інертною системою, що жодні успіхи окремої команди не призведуть до радикальних змін цієї системи. Що буває, коли кидаєш маленький камінчик у болото, затягнуте тиною?

Правильно, невелике блюдце відкритої води існує секунди. Після цього відновлюється статус КВО – суцільна тина.

Мені сподобалося, як в одній книзі була змодельована розмова Бога з журналістом. Людина дорікала Богові: «Чому ти не можеш з’явитися в небі так, щоб тебе бачили всі земляни? Чому не можеш громоподібним голосом довести всім, що ти є?

Відповідь Бога була така: «Звичайно ж, можу! Можеш не сумніватися. Але робити цього не буду. Це марно». «Чому?» – не заспокоювався чоловік. «Хоч би тому, що люди все це представлять як масовий гіпноз» – відповів Бог.

Якщо буде створена Майстер-команда, то знайдуться тисячі виправдань того, що решта грає гірше. Бажаєте варіанти?

Ви можете їх змоделювати самі. Це, наприклад, те, що господареві команди дуже пощастило. Стільки надталановитих футболістів в одній команді це велике везіння.

Інші скажуть, що у команді дуже талановиті селекціонери, які не відкривають свого ноу-хау щодо відбору кандидатів у команду. Треті заявлятимуть про наявність у команді надсекретних анаболічних стероїдів, які не можна виявити в організмі жодними методиками.

Четверті заговорять про геніальність того чи іншого тренера, що несподівано проявилася. Базікатимуть будь-що, тільки не визнають дієвість тієї ідеології, на якій побудовано тренувальний процес Майстер-команди.

Без бою ніхто не віддасть те, що спричинило «успіх» багатьох поколінь футбольних фахівців. Ніхто не відмовиться від своїх дисертацій та монографій. Це просто.

Поїхали далі. Відвідувач сайту, Владислав, запитав: «Чи є шанс у простої людини, яка не здобула слави на футбольному полі, знайти цю славу на тренерській брівці?». На це питання я відповім в останню чергу.

А зараз спробую відповісти на інше питання цього відвідувача каналу: «Як ви вважаєте, які якості повинен мати тренер?». Відразу хочу попередити всіх, що висновки та думки, викладені тут це думка автора, а не футбольні скрижалі, спущені з небес.

Отже, якими якостями має володіти футбольний тренер? Спочатку невеликий відступ. Трохи бальзаму на душу моїм опонентам.

У мене немає диплома футбольного тренера, немає жодної скоринки, що підтверджує те, що я – футбольний тренер. Більше того, практична робота з футбольною командою у мене обчислюється годинами, можливо, декількома десятками годин. Уявляєте?

Тож ті, у кого крутиться на язику питання: «хто ти такий?», можуть спокійно закрити цей ролик чи цю сторінку, якщо читаєте на блозі – на моєму костюмчику, яким дехто мене зустрічає, регалій немає. А тепер про те, які якості має мати футбольний тренер.

Тільки відразу обмовлюся. Я розповідатиму про своє бачення не тренера трансфертного футболу, а того футбольного тренера, якого хотів би бачити на тренерській брівці.

По-перше, футбольний тренер має бути ерудованим. Мати всебічні знання, хоча б на рівні понять. Освіта та ерудиція тренера не повинна обмежуватися читанням газет, журналів та кількома прочитаними книгами.

У цьому плані, у команді він має бути авторитетом. Але навіть це не головне. Якщо людина не вміє висловлювати свої думки, якщо не вміє працювати з літературою та документами, то шанси створити необхідну методологію в неї дуже примарні.

Не хочеться озвучувати банальності, але цілеспрямованість, сила волі, лідерські якості, врівноваженість у спілкуванні з будь-ким йому також необхідні. Ще додав би чесність, порядність, безкорисливість.

Якщо тренер, подібно до Чахлика невмирущого, над баблом чахне, то це хто завгодно, але не тренер. Якщо тренер кричить на футболістів, то це будь хто, але не тренер.

Якщо тренер на прес-конференціях звинувачує у поразці того чи іншого гравця зі своєї команди, то він – будь хто, але не тренер. Необхідно розвивати у собі якості аналітика.

Без цього успішної роботи не буде. Схильність до аналізу має виявлятися у всьому. Гасло «матч закінчився – забули» годиться, хіба що, для сучасних корифеїв.

Немає нічого повчальнішого та кориснішого, ніж аналіз кожної гри команди. Я підкреслюю – кожної! Причому аналіз не лише загальнокомандний, але, в обов'язковому порядку, індивідуально-диференційований.

Здогадайтесь, чому цього немає? Чим більше начальника у футбольному тренері, тим менше у нього шансів досягти бажаного.

Тренер це Вчитель з усіма витікаючими. Футбольний тренер має бути не лише мрійником чи реалістом. Він має бути критиком. Що маю на увазі?

Жодні загальновизнані футбольні догми та постулати не повинні прийматися на віру. Тренер повинен думати та перевіряти. Ніколи нічого путнього не вийде у тренера, якщо він не поставить собі наступні питання і не знайде відповіді на них:

- Що я створюю і що це таке – футбольна команда?

- Як мені створити команду?

- чи є проколи у сучасній футбольній науці і якщо є, то які вони?

- Що є критерієм прогресу у футболі?

- якою є ідеологія сучасного футболу і наскільки вона йде в ногу з часом?

Це орієнтовний перелік питань. Кожен тренер складе собі свій список.

У футбольного тренера, ієрархічні сходи пріоритетів повинні бути такі: Бог, футбол, а потім все інше, як би це блюзнірсько для багатьох не звучало.

Коли говорю про всебічні знання тренера, то маю на увазі в тому числі психологію, ораторське мистецтво, науку виживання та багато іншого. Хоча б ази.

Тренер має любити футбол, любити своє мистецтво всім серцем. Не гонорари, не регалії-брязкальця, а футбол. Це ясно всім, але не сказати про це я не можу.

І головне. Тренер повинен ні на секунду не припиняти, ні самоосвіти, ні самовдосконалення.

Того, що написав з лишком вистачить, щоб не пасти задніх. Ще одне питання Владислава: «які цілі він (тренер) має ставити перед собою?»

У таких випадках я запитую: чим відрізняється друге місце, завойоване в турнірі від дванадцятого?

Відповідь – нічим! У тому й іншому випадку Вас скинули з п'єдесталу. А де ви після цього застрягли, недалеко від вершини або скотилися до підніжжя, особливого значення не має.

Тарасов казав: «Якщо команда не ставить перед собою найвищу мету, то вона ніколи й нічого не досягне!». Підписуюсь під кожною буквою цього вислову.

Цілей, Владислав, у тренера має бути дві – стати найкращим тренером у світі та створити найкращу команду у світі. Решта – пил.

Такі цілі, як «не вилетіти», «ми постараємося», «увійти до п'ятірки чи десятки» - завуальоване сублімоване благання про те, щоб залишили в команді, адресоване господарям клубу. І останнє питання Владислава: «Чи є шанс у простої людини, яка не здобула слави на футбольному полі, знайти цю славу на тренерській брівці?».

Ви навіть не уявляєте, яке це класне питання! Це геніальне питання! Існує загальновизнана думка, що тренером може стати лише той, хто знає футбол зсередини, хто стриг траву на полі ногами, руками та животом, хто знає порядок проведення традиційних тренувань та знайомий із розпорядком дня футболістів.

Чи згодні? З цим не будуть сперечатися навіть найзапекліші мої опоненти. Ви знаєте, двадцять років тому мені попався на очі рецепт вирощування картоплі. З однієї сотки автор обіцяв зібрати півтори тони коренеплодів.

Брат сусідки перевірив рецепт і був шокований. Він не виконав однієї незначної умови та зібрав 1250кг. Написав автору: «не вірив, перевірив, дякую за працю». До чого справи городні?

Та до того, що протягом двадцяти років провів експеримент – пропонував усім знайомим, співробітникам, родичам тощо, посадити картоплю за рецептом. Знаєте, скільки людей зацікавилося?

Нуль! Як садили картоплю по-дідівськи, так і вважають за краще садити. Ви вже зрозуміли, до чого розповідь про картоплю?

Як тренували попередники, і тренують сучасники. Різниця лише на рівні релаксаційних заходів, медичному обслуговуванні. А в іншому… самі розумієте.

Але повернемося до теми. Дайте відповідь на просте запитання. Чи багато знань набув футболіст, бігаючи полем за десять-дванадцять років кар'єри?

Чи багато знань він набув на тренерських курсах? Тільки поклавши руку на серце… Отож і воно.

Втім, цю тему я розкрив у статті «Хто ще не набув генеральських погонів?». На завершення хочу поставити запитання.

Чи може футбольний тренер бути одноногим? Не тим, хто не подолав "домінантність робочої ноги", а фізичним інвалідом, який не має ноги.

Дехто вважає, що не може. Тренер, на думку деяких, має особисто демонструвати гравцям технічні елементи. Згоден. Але.... За цією логікою, виходить, що тренер після шістдесяти років це живий тренерський труп.

Труп тому, що повноцінно щось продемонструвати футболістам він навряд чи зможе. Чи згодні?

А ось я вважаю, що зможе. Є варіанти, коли навчити футболістів тим чи іншим футбольним премудростям можна без особистої демонстрації. Але на цьому зупинятись не буду.

У людини, яка мала в сто разів більше часу, ніж футболіст, для всебічної освіти, тренерський потенціал на порядок вищий, ніж у колишнього гравця, освіта якого є решето.

Вміння бігати по полю, бити по м'ячу, падати в підкаті та мистецтво створення команди – це різні речі. Чи достатньо тих знань, які екс-футболістам дають тренерські курси? Моя відповідь – однозначно ні, ні і ще раз ні.

Відповідаю на останнє запитання, виділене в тексті жирним шрифтом («Чи є шанс у простої людини, яка не здобула слави на футбольному полі, знайти цю славу на тренерській брівці?»): є!!!