Українська футбольна онлайн-академія

 

Нам вундеркінди не потрібні!

Це сталося у перші роки третього тисячоліття. Точної дати, на жаль, не пам'ятаю. Взагалі нічого особливого не трапилося. Просто, одна людина з керівництва авторитетного футбольного видання зустрілася зі мною і висловила думку свого боса та його друзів щодо тестування молодих футболістів на IQ.

Їхня реакція на мою пропозицію, тестувати кандидатів у футболісти на IQ (коефіцієнт інтелекту) була агресивно негативною. «За очі» мене називали дуже поганими словами і посилали на дуже далекі і неприємні адреси.

«Нам вундеркінди не потрібні!» - фраза, висловлена керівником цього авторитетного видання. Ну, добре, допустимо вундеркінди у футболі не обов'язкові. Але, невже у футболі двері відчинені навіть тугодумам? Невже ноги важливіші за голову?

Що таких немає? Впевнений, що є. Не хочу сказати, що таких багато. Але вони є. Вони завжди були і, гадаю, не скоро зникнуть. Очистити футбол від подібних «вундеркіндів» може лише селекційний фільтр чи окремі його елементи.

За гарними очима, без тестування, визначити такого футболіста майже неможливо. То чи потрібні вундеркінди футболу? Впевнений, що дуже потрібні, якщо дивитися на футбол як на мистецтво, а не на шоу, де домінує грубість та інші погані прояви.

Шоу, де іноді навіть навмисне, завдають травм колегам по цеху, де імітують порушення помилковими падіннями, де …. Продовжувати нема рації - ви і самі все знаєте чудово. Це шоу є сучасний футбол. Ви не згодні?

Тоді дайте своє визначення ігровим ситуаціям:

- коли за спиною у судді наступають шипами на руки, ноги суперника;

- коли у боротьбі за верховий м'яч б'ють ліктем у щелепу;

- коли у спробі зупинити суперника, б'ють його по обличчю рукою, нібито випадково відмахнувшись;

- коли під керівництвом тренера (о, жах!) на тренуваннях відпрацьовують помилкові падіння у штрафному майданчику суперника;

- коли ззаду навмисне чіпляють гравця, що біжить на великій швидкості;

- коли кидаються із прямою ногою до м'яча, чудово бачачи, що воротар стрибає на цей м'яч головою вперед;

Чи достатньо? Неприємно читати таке? Мені теж дуже неприємно усвідомлювати, що таке існує у футболі. То чи потрібні нам вундеркінди?

Згадую, як у далекій юності, від безсилля мене зупинити, не вундеркінди відверто били по ногах. На мої обурення відповідали майже завжди однаково: «футбол це не балет!».

Коли ж і вдарити по ногах не встигали, то за спиною у судді підбігали та відверто били кулаком у живіт, провокуючи бійку. Для чого? Щоб перервати гру, яку програвали із розгромним рахунком!

Доля тих, у кого два пальці у лобі – грубість, як головний компенсатор відсутності техніки.

Опонування моєї ідеї тестування кандидатів у футболісти на IQ закінчилося миттєво з появою статті у ЗМІ (2005 р.) про ноу-хау німців та голландців – тестування хлопчаків на IQ та впровадження у тренувальний процес елементів автономного проживання.

На цьому тему вундеркіндів було вичерпано. Мої опоненти зненацька зникли з мого горизонту. З чого б це?