Футбольна фортеця
Хочу нагадати Вам, шановний Читаче, про деякі улюблені коментаторські терміни. Наприклад: «багатоешелонована оборона», «в'язка гра», «непробивний захист» тощо.
Перш ніж дати відповідь на головне питання, спробуємо розшифрувати ці поняття. Що таке багато? Два?
Звісно, ні. Три? Це кілька, але ніяк не багато. Виходить, що мінімальна цифра для багато це чотири.
Але, давайте зробимо поблажку любителям красивих фраз і визнаємо цифру три, як багато. Тепер давайте розділимо кількість польових гравців на кількість ешелонів і отримаємо: 10:3 = 3,33. Тобто, у двох ешелонах виходить по три гравці, а в одному – чотири.
І тут підемо назустріч любителям красивих фраз і візьмемо до розгляду ешелон із максимальною кількістю гравців – чотири футболісти. Якщо цих гравців рівномірно розставити в одну лінію, то відстань між ними буде: 60:5 (інтервалів, утворених чотирма гравцями) = 12 метрів.
До речі, якщо як приклад взяти футбольне поле з обов'язковим розміром його ширини 64-75 метрів, то інтервал між гравцями збільшиться до 13, а можливо і 15 метрів! Між сусідніми гравцями 15 метрів!
Чи може проскочити футболіст через такі неприступні редути? Мої опоненти наводять контраргумент, чіпляючись за нього, як потопаючий за соломинку: захист не стоїть на місці!
Ну що ж, дякувати Богові, що не скам'янілі, рідні. А як щодо того, що нападаюча команда теж рухається?
На цьому контраргументи мої опоненти закінчуються. У них залишається останній «козир», після якого, як кажуть, відступати нема куди.
А козир такий: ти – дилетант!
Переконливо, правда? Просто нокаутуючий контраргумент! А як щодо створення нападаючою командою чисельної переваги на окремій ділянці футбольного поля? Можливо, сторона, що обороняється, заздалегідь знає, коли і де це відбудеться?
Чинник несподіванки дуже значущий у футболі. А якщо ще врахувати, що ривок у футболі далеко не другорядний прийом, то всі можливі та неможливі контраргументи прихильників непробивності футбольної оборони починають танути, як травневий сніг.
А висновок простий:
1. Захищатися від «стінки», як і від передач «в розріз» чи «за спину», при точному виконанні прийому нападаючими, неможливо!
2. Блокувати удар із середньої дистанції також неможливо;
3. Додайте до сказаного високий рівень техніки обведення суперника, і Ви все зрозумієте….
Ну що, ви ще вірите у непробивність футбольної оборони? Не вірите у другорядність оборони у футболі? А тепер озвучу аксіому, неприйняття якої не применшує її значення:
захистити футбольні ворота неможливо!
Той, хто може прийняти цей несподіваний, але цілком обґрунтований висновок, рано чи пізно прийде до прийняття загальновідомої, але серйозно не сприймаємої істини:
найкраща оборона – напад
На жаль, жоден тренер світу, за всю історію футболу (виходячи з моєї обізнаності) не взяв на озброєння цей дуже непростий принцип.
Адже для цього потрібна дуже висока індивідуальна техніка та високі командні кондиції.
У своїй книзі «Концепція проекту створення Майстер-команди» я розшифровую головну футбольну ідею. Знаючи її та приймаючи її, можна цілком спокійно і легко зробити ті висновки, які зроблені у справжньому дописі.
Немає коментарів:
Дописати коментар